25 березня Робоча група з опрацювання проєкту закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження (реєстр. № 12439) провела друге засідання, присвячене підготовці цього проєкту до другого читання.

За участі народних депутатів — членів Комітету з питань правоохоронної діяльності, голови Комітету з питань антикорупційної політики Анастасії Радіної, першого заступника голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослава Железняка, представників Ради з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану при Президентові України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Верховного Суду, НАБУ, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національної поліції України, Національної асоціації адвокатів України, Української Ради Бізнесу, а також представників медіа та громадськості було обговорено одне з найважливіших питань цього законопроєкту, а саме — питання арешту майна, його строковості та скасування, визначення статусу та видів тимчасово вилученого правоохоронними органами майна під час обшуків та законодавчого врегулювання положень щодо арештованого майна або повернення у разі відсутності підстав для такого арешту.

Як зазначили члени Комітету — співавтори законопроєкту: необхідність врегулювання окреслених питань пов’язана з тим, що на практиці, за ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, яка містить виключно припущення щодо вилучення майна, яке лише можливо може мати значення для кримінального провадження, та за відсутності чіткої ідентифікації майна, коштів та речей, вилучається майно, яке фактично не має значення для кримінального провадження.

Необґрунтовано застосований статус до такого майна, як тимчасово вилученого майна, надає можливості правоохоронцям не звертатися до слідчого судді щодо розгляду питання про його арешт та обмежувати протягом тривалих строків досудового розслідування право володільців такого майна користуватись таким майном та позбавляє можливості оскаржити його фактичне безпідставне вилучення та безпідставне неповернення.

Народні депутати під час обговорення висловили позицію про збереження запропонованого ними підходу до встановлення строку дії ухвали про арешт майна протягом двох місяців.

Представники правоохоронних органів зазначали про ризики запровадження строковості арешту майна, що можуть призвести до переобтяження судової системи або перешкоджати досудовому розслідуванню, дослідженню речових доказів судом або вирішенню ним питань про винуватість особи та наявності підстав для конфіскації (спеціальної конфіскації) майна.

Учасники Робочої групи домовилися про подальше напрацювання диференційованого підходу щодо накладення арешту на майно залежно від його виду, уникнення проблем з накладення арешту на майно в іноземних юрисдикціях у межах здійснення заходів у межах міжнародного співробітництва та тривалості пред’явлення до виконання ухвал про арешт майна.

На подальших засіданнях Робочої групи планується обговорити:

-  питання доказів, їх допустимості та недопустимості;

- процесуальний порядок визнання матеріального об’єкта речовим доказом та призначення відповідної експертизи;

- проблеми, що виникають при проведенні обшуків, оглядів, застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-  оскарження ухвал слідчого судді та запровадження окремої ухвали слідчого судді, суду;

-  право підозрюваного, його захисника, представника юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, на подання клопотання про зміну підслідності до прокурора вищого рівня тощо.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.